Леся Українка

«Лісова пісня»

(останній монолог Мавки)
O, ne žuriśa za t́ilo! О, не журися за тіло!
Jasnim vohnem zasv́itiloś vono, Ясним вогнем засвітилось воно,
čistim, paĺučim, jak dobre vino, чистим, палючим, як добре вино,
v́iĺnimi iskrami vhoru zlet́ilo. вільними іскрами вгору злетіло.
Lehkij, puxkij poṕileć Легкий, пухкий попілець
ĺaže, vernuvšiśa, v ŕidnu zemliću, ляже, вернувшися, в рідну землицю,
vkuṕi z vodoju tam zrostit́ verbiću, – вкупі з водою там зростить вербицю, –
stane počatkom tod́i ḿij ḱineć. стане початком тоді мій кінець.
Budut́ prixoditi ĺudi, Будуть приходити люди,
vboh́i j bahat́i, veseĺi j sumńi, вбогі й багаті, веселі й сумні,
radošč́i j tuhu nestimut́ meńi, радощі й тугу нестимуть мені,
jim promovĺati duša moja bude. їм промовляти душа моя буде.
Ja ob́izvuśa do nix Я обізвуся до них
šelestom tixim verbovoji h́ilki, шелестом тихим вербової гілки,
holosom ńižnim tonkoji soṕilki, голосом ніжним тонкої сопілки,
smutnimi rosami z v́it́iv mojix. смутними росами з вітів моїх.
Ja jim tod́i prosṕivaju Я їм тоді проспіваю
vse, ščo koliś ti dĺa mene sṕivav, все, що колись ти для мене співав,
šče jak naprovesńi tut vihravav, ще як напровесні тут вигравав,
mŕiji zbirajuči v haju… мрії збираючи в гаю…
Hraj že, koxanij, blahaju! Грай же, коханий, благаю!

Тарас Шевченко

VIII

(з циклу «В казематі»)
Sadok višnevij kolo xati, Садок вишневий коло хати,
Xrušč́i nad višńami hudut́, Хрущі над вишнями гудуть,
Pluhataŕi z pluhami jdut́, Плугатарі з плугами йдуть,
Sṕivajut́ iduči d́ivčata, Співають ідучи дівчата,
A mateŕi večeŕat́ ždut́. А матері вечерять ждуть.
Semja večeŕa kolo xati, Сем'я вечеря коло хати,
Več́irńa źirońka vstaje. Вечірня зіронька встає.
Dočka večeŕat́ podaje, Дочка вечерять подає,
A mati xoče naučati, А мати хоче научати,
Tak solovejko ne daje. Так соловейко не дає.
Poklala mati kolo xati Поклала мати коло хати
Maleńkix d́itočok svojix; Маленьких діточок своїх;
Sama zasnula kolo jix. Сама заснула коло їх.
Zatixlo vse, t́iĺko d́ivčata Затихло все, тілько дівчата
Ta solovejko ne zatix. Та соловейко не затих.